Почесні громадяни Ірпеня. Хто вони?

Почесний громадянин міста... Це звання є вищим визнанням заслуг перед містом і його жителями. Почесні громадяни Ірпеня - це, так би мовити, трудове, моральне, інтелектуальне обличчя нашого міста. Це звання символізує виняткову форму вираження вдячності суспільства конкретній людині за діяльність на користь міста, а також дань пошани особі, що має особливі заслуги перед Вітчизною. За великим рахунком, це звання над політикою та шкурними інтересами поточного моменту.

Нині Ірпінь має 21 Почесного громадянина. Ось ці славні люди:

В’ячеслав Семенович Новохатський (почесний громадянин міста Ірпеня з 1998 р.),

Анатолій Іванович Повзик (з 1998 р.),

Павло Миколайович Іващенко (1999 р.),

Валентина Гаврилівна Кулініч (2000 р.),

Петро Володимирович Мельник (2000 р.),

Неля Олександрівна Товстенко (2000 р.),

Леонід Васильович Шевченко (2007 р.),

Григорій Абрамович Ліхтенштейн (2007 р.),

Гаррі Гаральдович Мартін (2008 р.),

Світлана Никонівна Єрмоленко (2008 р.),

Олександр Васильович Галуненко (2009 р.),

Правда Леонідівна Якуніна (2011),

Олександр Олександрович Андріяка (2013),

Михайло Іванович Ганжа (2015),

Анатолій Пилипович Харциз (2015 р.),

Лариса Анатоліївна Саприкіна (2015 р.),

Микола Михайлович Головкевич (2016 р.),

Зрозуміло, що ми не можемо не згадати почесних громадян Ірпеня, які пішли з життя, це -

Леонід Миколайович Бірюков,

Василь Павлович Кириленко,

Йосип Павлович Корчинський,

Володимир Степанович Лихотворик,

Шевченко Борис Миколайович, 

Петро Трохимович Лукашенко,

Олекса Якович Ющенко,

Валентин Андрійович Пономарьов,

Євген Павлович Михайлов,

Леонід Васильович Череватенко,

Наталія Олександрівна Синиціна,

Валентин Олексійович Нетека,

Михайло Онисимович Катричко.

Зауважимо, що звання Почесного громадянина міста Ірпеня встановлюється міською радою і присвоюється за поданням міського голови. Пропозиції подаються трудовими колективами, політичними партіями, громадськими об'єднаннями.

За офіційним положенням Звання Почесного громадянина міста Ірпеня присвоюється громадянам за визначні заслуги перед жителями міста в роки Великої Вітчизняної війни, за вклад у розвиток міста та підняття його економіки в промисловому, культурному і побутовому будівництві, в його благоустрій, розвиток науки, культури, освіти, охорони здоров'я, в охороні громадського порядку, в громадській роботі.

Знання Почесного громадянина міста Ірпеня може бути присвоєне громадянам інших міст і населених пунктів України, інших країн, в ознаменування їхніх заслуг перед містом або в знак великої поваги до їх політичної і громадської діяльності. До речі, є негласна "квота": зазвичай це почесне звання отримують не більше трьох громадян на рік.

За які ж конкретні заслуги нагороджують таким званням? Подивимося, як кажуть, навскидь.

Правда Леонідівна Якуніна (1923 р.н). На Приірпінні її знають як мудрого довгожителя і дуже активну людину. Далеко не кожен після 90 років може водити автомобіль і керувати обласною організацію ветеранів-інвалідів. А вона змогла!

На фронт пішла добровольцем у 18 років. За собою повела ще 17 дівчат. Воювала у 14-й армії. За часів війни та у повоєнні роки навчилася кермувати різними тракторами, комбайном, легковими і вантажними автомобілями. Добре володіє вогнепальною зброєю. У 1941 році їй навіть присвоїли звання “Ворошиловський стрілець”. Пережила і контузію, і операцію. З усього пережитого винесла уміння не здаватися і гідно переживати труднощі.

Післявоєнне життя Правди Леонідівни теж було неспокійним. Вона працювала заступником голови Київської дистанції шляху Південно-Західної залізниці, а потім – заступником директора проектного інституту.

Валентина Гаврилівна Кулініч (1920 р.н.) - ветеран війни, учасник боїв за Сталінград, Ростов-на-Дону, Дрезден, член Ірпінської міської організації інвалідів війни, Збройних сил та учасників бойових дій. Викладала у технікумі, який став предтечею Національного університету податкової служби України. Учасник колективів художньої самодіяльності. Займалася громадською роботою – донедавна очолювала об’єднання ветеранів війни та праці «Пам’ять». 

Олександр Васильович Галуненко (1946 р.н) - Заслужений льотчик-випробувач, Герой України. За встановлення 110 світових авіаційних рекордів в одному польоті на Ан-225 «Мрія» його ім’я вписано у 1991 році у Книгу рекордів Гіннесса. Він 263-разовий рекордсмен світу з літакового спорту. Заслужений працівник транспорту України, кандидат технічних наук, професор кафедри безпеки польотів Кіровоградської льотної академії НАУ. Нагороджений орденами Пошани, «За заслуги» III ступеня та іншими нагородами. Понад 30 років свого життя Олександр Васильович присвятив праці на АНТК ім. Антонова, тому й не дивно, що колектив цього підприємства він вважає своєю другою сім’єю. А наше місто любить по-своєму, бо тут він жив у молоді роки, опікувався його проблемами на рівні області й країни, працюючи депутатом.

Андріяка Олександр Олександрович (1952 р.н). Почнемо, з 1988 р., коли Олександр Олександрович був призначений першим секретарем Ірпінського РК КПУ. 1990 - голова Ірпінської міської Ради народних депутатів, голова виконкому. Висунутий кандидатом у народні депутати трудовими колективами заводів «Ірпіньмаш», «Теплозвукоізоляція», санаторіїв «Зірка», «Україна». 1990 року обраний народним депутатом України (Ірпінський виборчий округ № 212). Член Комісії Верховної Ради України у справах молоді. Дата припинення депутатських повноважень: 10 травня 1994 року.

Анатолій Пилипович Харциз (1953 р.н.) - голова Ірпінської міської організації інвалідів війни, Збройних сил та учасників бойових дій, звання Почесного громадянина Ірпеня присвоєно за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху в Ірпінському регіоні, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, з нагоди 70-річчя Великої Перемоги. А що за тим? 41 рік трудового стажу. Трудову діяльність розпочав у 1972 році електрослюсарем на заводі «Ірпіньмашторф». З 1972 року по листопад 1974 року служба в Збройних силах. З 1974 по 1993 р. служив в органах внутрішніх справ, зокрема на посаді помічника начальника відділу Ірпінського МВ ГУ МВС України.

Нині керована А.П. Харцизом організація спрямовує свою діяльність на поліпшення соціального стану інвалідів війни. Допомагає їм у здійсненні капітальних ремонтів квартир та приватних будинків, надає необхідну адресну допомогу з урахуванням їх матеріальних соціальних та побутових потреб.

Ірпінська міська організація інвалідів війни, Збройних сил та учасників бойових дій за підсумками роботи протягом останніх п'яти років посідає ІІ місце серед інвалідів організацій Київщини.

Лариса Анатоліївна Саприкіна (1953 р.н.), колишній начальник Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, звання Почесного громадянина Ірпеня присвоєно за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності та місцеве самоврядування, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня міста Ірпінь. За її безпосередньої участі створено та розширено сферу діяльності територіального центру по обслуговуванню одиноких непрацездатних громадян та пенсіонерів, проведено реорганізацію органів соціального захисту населення в управління праці та соціальною захисту населення. Займала активну громадську позицію, була головою та членом багатьох комісій виконавчого комітету міської ради, які мають соціальну спрямованість.

Наталія Олександрівна Синиціна (1923 р.н) 1952 року прийшла на посаду бібліотекаря ірпінської бібліотеки, де згодом пропрацювала понад 45 років на посаді директора, примножила корисну площу закладу і потужність бібліотечного фонду в рази. Буда депутатом Ірпінської міської ради.

Михайло Іванович Ганжа (1937 р.н), голова Ірпінської Організації ветеранів України, нагороджений званням почесного громадянина Ірпеня за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху в Ірпінському регіоні, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 70-річчя Великої Перемоги.

В 1961 році закінчив Вище військове морське училище ім. М.В. Фрунзе та отримав військове звання - лейтенант, 1971 році закінчив Мурманський державний педагогічний інститут за спеціальністю - історія. З 1961 по 1983 рр. проходив службу на офіцерських посадах, звільнився в званні підполковника з вислугою років 37 років.

28 лютого 1997 року обраний головою Ради Ірпінської міської організації Ветеранів України, де і працює й до сьогодні.

Сприяв розвитку клубу «Пам'ять» .

Григорій Абрамович Ліхтенштейн (1931 р.н). З 1977 по 1994 працював директором Бучанського склотарного заводу. З 1994 р - генеральний директор ТОВ "ДЕК" (Директорський економічний клуб). Згодом - начальник Центру інформаційних технологій Академії ДПС України, начальник комп'ютерної лабораторії кафедри сучасних європейських мов в Національному університеті державної податкової служби України.

Микола Михайлович Головкевич (1951 р.н). Нині радник міського голови, 12 років обіймав посаду першого заступника міського голови, обирався депутатом ІМР чотирьох скликань, є членом виконавчого комітету Ірпінської міської ради.

Трудовий стаж державної служби та служби в органах місцевого самоврядування складає понад 35 років.

За роки перебування на посаді першого заступника зробив значний внесок у розвиток житлово-комунального господарства та міста в цілому.

Микола Михайлович, маючи великий досвід керівництва, особисті ділові і професійні якості, ділиться з колегами своїм практичним досвідом.

Зрозуміло, що варто написати детально про кожного з Почесних громадян Ірпеня, бо за стислими біографічними відомостями - велике, непросте, часом буремне життя, яке позначено печаткою любові до людей.

Володимир КОСКІН