Найтрагічніший український фільм отримав нагороду. Наступний фільм – про велич духу

Правда не потребує нагород, але вона потребує розголосу, зокрема й завдяки нагородам творів правдивого мистецтва. На «вулиці» актора і продюсера Антона Сладкевича свято – фільм «Полон» став лауреатом премії імені Богдана Хмельницького у номінації «Твори кіномистецтва військової тематики»!

Ця премія присуджується щороку, починаючи з 2009 року, до Дня Збройних сил України –6 грудня, за твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики. До складу Комітету з присудження премії входять представники Міністерства оборони, Міністерства культури і туризму, Національної спілки письменників, Національної спілки журналістів та інших творчих спілок.

З приводу відзнаки фільму ми зв’язалися телефоном з Антоном Сладкевичем, фактично нашим земляком, для якого Ірпінь майже рідне місто, він часто тут буває як митець, громадський діяч, волонтер, член партії «Нові обличчя».

Ще під час Майдану Антон почав займатися волонтерством. Потім переключився на Донбас, об’їздив гарячі райони Донецької області, бував в районі Горлівки. У 2014 році виникла ідея фільму і незабаром була втілена.

Нагадаємо, що дії картини розгортаються недалеко від лінії розмежування і охоплюють один день з життя бойовиків. У них у полоні вже перебувають шість чоловік – два волонтера, журналіст, двоє військових, музикант. До них привезли жінку, яка розшукувала свого зниклого сина. Вона переконана, що бойовикам відомо, що сталося з її дитиною. Вона ризикнула власною безпекою, втратила гроші і свободу – стала ще однією полонянкою.

Фільм залишає важкі відчуття, тому що показує міру морального падіння людини, яка раптово дорвалася до грошей і зброї, відчула власну владу над іншими людьми і цілковиту безкарність. Не тішать і роздуми полонених про сенс життя і загальнолюдські цінності. Промовляючи високі слова, кожен з них переслідує винятково особисті цілі. І, можливо, саме тому всі в підсумку втрачають шанс на порятунок.

«Фільм допомагає кожному заглянути в себе і знайти когось з персонажів, побачити в своїй душі глибоко заховане справжнє обличчя. Не всі хочуть це приймати. Воно й зрозуміло: страшно усвідомити, що ти можеш бути безжальним, жорстоким, безвольним, безпринципним, корисливим. Ми ж вважаємо себе найкращими», – каже Антон Сладкевич.

Картина завоювала чимало позитивних відгуків, до речі, і від французьких критиків і преси після показу на Канському кінофестивалі, в Німеччині на Filmfestival Cottbus. Були успішні презентації на фестивалях в індійських містах Кочі і Ченнаї. «Приємно, що нас помітили за кордоном, але хочеться, щоб такий же інтерес до картини проявляли наші прокатники, – зазначає Антон Сладкевич. – Це найкраще заохочення для творчих людей. Важливо відчувати себе корисним і потрібним, щоб було бажання жити і працювати в Україні, створювати щось нове для своєї країни. В іншому разі творці просто зберуть речі і поїдуть звідси прославляти інші держави».

Сестра Антона – Марія Сидорчук написала за мотивами військової кінодрами «Полон» повість (вийшла у видавництві «Кальварія»). У ній, крім подій, показаних у фільмі, розповідається і про те, що відбувалося з цими людьми до війни.

З чого складається сьогодення Антона Сладкевича?

Пишеться сценарій (він на останній стадії) і готується проект фільму про українських військових капеланів. Природно, відбувається активна робота з самим капеланством, в активній фазі взаємодія зі Святішім патріархом Київським й всієї Руси-України Філаретом, він читає матеріал, радить і підказує. До речі, доля ірпінського священика Київської архиєпархії УГКЦ, о. Віталія Воєцу, військово-медичного капелана, нагородженого відзнакою-медаллю «За служіння Богу і Україні», ніби проситься у цю картину. «Сподіваємося, – зазначає Антон Сладкевич, що в кінці року зйомки фільму розпочнуться».