День вишиванки: історія виникнення

Цього року українці 17 травня святкують Всесвітній день вишиванки. Для жителів України вишита сорочка — це один із найважливіших символів країни та єднання.

Вишиванка — символ багатої на традиції української культури. Завдяки унікальному орнаменту вишита візерунком сорочка могла означати походження людини, вказувати на її вік, соціальний статус та навіть сімейний стан.

Точну дату появи вишиванок історики визначити не можуть. Однак під час розкопок в Черкаській області археологи знайшли срібні фігурки чоловіків у сорочках з ідентичним орнаментом традиційних українських костюмів XVIII–XIX століть. Це говорить про те, що вишиванка має багатовікову історію.

Прикрашаючи вишивкою сорочки білих, чорних, червоних або синіх кольорів, українці «розповідали» оточуючим про своє життя. Наприклад, червоні вишиті сорочки одягали дівчата як символ любові та енергії, а сині — жінки старшого віку, які вже не будуть мати дітей. Чорні сорочки носили виключно чоловіки. Найпопулярнішою є вишиванка білого кольору із різними візерунками з ниток. Орнамент і колір також розповідав чимало про господаря сорочки.

Зустрівши українця у вишиванці з рослинним візерунком, наприклад із зображенням винограду, калини або дуба, в чорно-червоній гамі, можна сміливо стверджувати, що це житель столиці. Полтавчани найчастіше одягали білі сорочки, вишиті білими нитками. А жителів Полісся та Волині можна було визначити завдяки біло-сірим сорочкам, розшитими червоними нитками. На Чернігівщині характерні білі вишиванки з геометричними або рослинними орнаментами, виконані дуже дрібними стібками.

У західних регіонах характерною особливістю вишиванок був широкий спектр візерунків і кольору. Наприклад, блакитний, який не є традиційним для більшості українських областей, або ж сорочки, вишиті тільки на рукавах скошеними або поздовжніми смугами.

До візерунків на сорочках ставилися вкрай серйозно. Правильно вишита сорочка приносила в дім радість та благополуччя, а вишиванки, розшиті зі злим умислом, могли накликати біду. Копіювати чужий малюнок заборонялося, оскільки це означало повторення чужої долі.

Традиційно, вишивали дівчата, таким чином готуючи собі придане. А потім складали сорочки в спеціальну скриню. Кількість вишиванок в українки свідчило про її достаток. Якщо у дівчини було 30−40 сорочок − значить вона була не багатою, 50−70 показували середній достаток, а якщо 100 і більше − це вказувало на те, що дівчина з багатої та благополучної сім’ї.

Також вишиванки вважалися справжнім оберегом від нечистої сили. Наприклад, на весілля наречена одягала особливу сорочку, яку після гулянь ховала в спальні та більше ніколи не діставала. Це символізувало захист від негараздів та пристріту в сімейному житті.

Для новонародженого малюка сорочку вишивали хрещені. Під час хрещення тканину обробляли свічками. Під час вишивання співали пісні та молилися. Вірили, що такий обряд вбереже дитину від нещасть на все життя.