Криза середнього віку: що змінюється в 45 років і як це пережити

Що потрібно, щоб впоратися з викликами зрілого життя

Опиняючись на межі молодого та зрілого віку у 40 –45 років, людина зустрічається із цілим комплексом викликів у родинному, професійному та соціальному житті.

І, як правило, виявляється до цього не готовою.

Під час дослідження «Суб’єктивне благополуччя, здоров’я та вік» у 2015 році англо-американські вчені Ендрю Стептоу, Ангус Дітон та Артур Стоун з’ясували, що ступінь напруги, тривог та стресів у населення середнього віку зростає у всіх 160 країнах, де проводилося дослідження.

Чому ж, незалежно від статі, країни, галузі діяльності, соціального статусу та рівня благополуччя 40 – 45-річна людина почувається нещасливою?

Зміна правил гри

Коли людина перетинає ледве помітний кордон між молодістю та зрілістю, то виявляє, що старі правила та звичні схеми більше не працюють. Раптом виявляється, що спілкуватися із людьми стало складніше, проблеми виникають дослівно повсюди – і на роботі і в особистому житті.

Ось п’ять головних викликів середнього віку:

1. Фізичні зміни

Професор Массачусетського університету, фахівець із питань дитячої,сімейної, вікової психології Грейс Крайг, автор «Психології розвитку» вважає, що саме у період середнього віку людина познає перші відчуття, що кажуть про те, що його тіло починає старішати. Фізичні зміни тягнуть за собою важкі емоційні переживання прощання із молодістю.

2. Зміни у сімейних стосунках

Безуспішні спроби примиритися із бунтівним підлітком, змішані відчуття із приводу переїзду дорослих дітей, неочікувана поява онуків – все це може стати причиною не лише особистісної, але і родинної кризи.

3. Професійне вигоряння

З’являється гостре відчуття нездатності та небажання займатися поточним видом діяльності.

4. Соціальний тиск

40 – 45-річні люди можуть зазнавати відчутного тиску з боку суспільства, оскільки вони «до сих пір» не мають дітей/дружин/чоловіків/заміського будинку, «а годинничок-то цокає».

5. Емоційні гойдалки

У «Книзі про те, що можна бути щасливим і після юності» доктор педагогічних наук, фахівець у галузі вікової психології Ольга Хухлаєва пише про хворобливе переживання плину часу в період кризи середнього віку, котрий супроводжується відчуттям пригніченості, роздратування, розчарування та втоми.

Криза середнього віку настає, коли людина усвідомлює, наскільки її мрії, життєві цілі розходяться із реальним станом речей.

Одначе, на цьому виклики середнього віку не закінчуються.

Компанії також старішають

В життєвому циклі організації, так само, як і в житті окремої особистості, настає момент переходу від молодості до зрілості, що супроводжується кризою.

Опинившись підлеглим або керуючим у організації, що переживає таку кризу, 40 – 45-річна людина зіштовхується із додатковими складнощами, стресами та переживаннями.

У своїй класичній роботі «Організаційна культура та лідерство» американський психолог, теоретик та практик менеджменту, професор Массачусетського технологічного інституту Едгар Шейн перераховує такі причини розвитку кризи середнього віку в організації:

1. Рутина. Компанія виросла настільки, що все, набуте у перші роки існування тепер сприймається, як щось саме собою зрозуміле, «справа життя» засновників організації перетворилася на «звичну роботу» для теперішніх співробітників;

2. Чвари. У корпоративній культурі єдиної організації. що розрослася, формується безліч субкультур, серед яких може і виникнути деструктивна боротьба за владу;

3. Економічні складнощі. Великій, диференційованій, географічно розосередженій організації набагато складніше швидко реагувати а зміни зовнішнього середовища, складніше адаптуватися до нових умов ринку.

Криза середнього віку в організаціях пов’язана із неможливістю формування єдиної думки про шлях розвитку.

Що робити

Ревізія власних можливостей – відповідь на виклики середнього віку, чи то етап розвитку окремої особи чи цілої організації.

У статті «Самопоміч у похмурі періоди» психолог, психотерапевт, ведуча кризових груп із 45-річним досвідом праці Енн Йоманс пропонує зробити три кроки:

По-перше, визнати наявність важкої ситуації та дати їй ім’я «Криза середини життя». Йоманс вважає, що присвоєння імені певній події дає відчуття контролю над нею і навіть наповнює її змістом.

По-друге, необхідна переоцінка цінностей або усвідомлення їх правильності. Важливо віддати належне минулому, а також критично оцінити поточні плани та співвіднести їх із реаліями сьогодення.

По-третє, треба виділити найближчі життєві цілі. Тут важливо усвідомити свою «невсемогутність», роль об’єктивних обмежень, котрі не дозволять будувати життя згідно із юнацькими ілюзіями.

Рецепт виходу із кризи середини життя для організацій пропонує Едгар Шейн:

Необхідно розумно використовувати перевагу розмаїтості, що виникає по мірі розвитку субкультур у компаніях середнього віку.

Він виділяє три важливих вектори роботи лідера організації для подолання цієї кризи:

1. Спростування старих уявлень про життя компанії;

2. Створення достатньої психологічної безпеки для подальшого навчання та розвитку;

3. Надання бачення нового стану організації, а також навичок, необхідних для його реалізації.

Як і у випадку із окремою особистістю, так і для цілої організації, шлях виходу із кризи середнього віку лежить через реформацію попереднього способу життя.

Читайте також: Сам собі господар: що керує твоєю свідомістю.