Андрійович, а чи є у Вас план?

Андрійович, а чи є у Вас план?, Наталья Черненко

26 жовтня 2014 року, 4 роки тому, голова партії «Нові обличчя», молодий підприємець – Володимир Карплюк здобув перемогу на позачергових виборах Ірпінського міського голови. 10,5 тисяч мешканців Ірпеня, Гостомеля, Ворзеля і Коцюбинського віддали за нього свої голоси - це понад 31% від усіх виборців. 

Володимир Карплюк мав стати мером ще у 2010-му у віці 28 років. Він виграв ті вибори. Але у Партії регіонів, яка тоді правила, сказали, що «хочуть працювати зі Скаржинським», а Карплюк хай почекає…  Був скандал, «Беркут» навколо ТВК, ну і як результат, Ірпінь очолив кум Миколи Азарова – Володимир Скаржинський. З 2010 по 2014 роки тодішня влада остаточно «дороздавала» землю міста на себе, своє оточення та старших товаришів обласного і державного рівня. З урахуванням того де чия земля, вони ухвалили генеральний план з відповідним зонуванням. Почався потужний майже нерегульований будівельний бум. Будівельні компанії переважно не були зареєстровані в місті, сплата пайової участі в бюджет була мізерна.

Карплюк став мером міста, в якому практично не залишилося комунальної землі. Вона була або в приватній власності, або в законній оренді на багато років. Чому Ірпінська міська рада побудувала садочок «Бджілка» на території школи №3? Бо не було достатньої під садочок ділянки в тому районі. На вулиці Лісовій є територія, яка в генплані значиться під «дошкільний навчальний заклад» але вона давно, ще з тих років у приватній власності! Пам’ятаєте, що при запуску нової траси циркулювали легенди про тролейбус до метро. Ми вивчали це питання, виявилося, що для розвороту і кінцевої зупинки тролейбусів землі не залишилося в міста! Можна наводити багато таких прикладів…

Багато чого могло би бути не так, якби історію нового Ірпеня ми рахували не з 2014 року, а з 2010-го. Але історія не знає умовного способу – якби. Слава Богу і за все те, що є тепер в Ірпені.

Не можна сказати, що Володимир Карплюк і його команда прийшли до влади в пустелю. Місто мало потужну інфраструктуру, медичні заклади, заасфальтовані центральні вулиці, водоканал, два ЖЕКи, інші комунальні підприємства. Все це будувалося попередніми поколіннями. І подяка їм за це. Але все воно вже вкрай потребувало реформування, відновлення та модернізації. Все було збитковим, зжирало і без того невеликий бюджет міста. (Сьогодні, до слова, більшість комунальних підприємств Ірпеня є прибутковими.)

Андрійович, а чи є у Вас план?

За кілька днів до 26 жовтня 2014 року я запитав у Володимира Карплюка: 

- Володимир Андрійович, а чи є у Вас план що і як робити? Ми справді дамо швидкий результат?

- Макс, ми так попремо, що всі ахнуть!

- Звідки така впевненість, тут є для цього можливості? - запитав, я маючи в голові постійні скиглення і виправдування чиновників у всій країні, що все погано і на все немає коштів.

- Я впевнений, бо знаю цифри. Я знаю можливості цього міста, - твердо відповів він.

Андрійович, а чи є у Вас план?, фото-1

Вже потім я зрозумів, що маючи шикарну фінансово-економічну освіту Ірпінського університету і чималий досвід у бізнесі та будівництві Володимир Карплюк готувався до мерства. Однозначно вивчав бюджет, фінансові звіти тодішнього Ірпеня. Він розумів скільки будується тут житла і як мало сплачується пайової участі і так далі.

Перша нарада нового мера

Я пам’ятаю, як після інавгураційної сесії, отримавши посвідчення і печатку міста, Володимир Карплюк заходив у кабінет. Пам’ятаю вже через півгодини першу нараду в цьому кабінеті. Вона була з приводу гасіння заплави. Осінь тоді була суха і хтось ніби спеціально підпалював її. Мабуть думали нам так зірвати явку на вибори. Пам’ятаю картину перед очима, як вийшов вранці 27-го жовтня з дільниці в університеті. Видимість була не більше 10 метрів, дихати було не можливо.

Новий мер покликав до себе начальника пожежної служби Ірпеня і начальника відділу надзвичайних ситуацій. Вони доповіли про масштаби. Заплава горіла одразу в кількох місцях. Горіла більше тижня. Площа пожежі оцінювалась кількома гектарами. Потрібно було ставити потужні помпи, качати з ріки воду і заливати осередки горіння день і ніч. Помпи були в пожежників, але своє паливо вони давно використали. Ірпінська міська рада не мала в резерві ні талонів на паливо, ні коштів, щоб їх купити. Фінансово-бюджетна складова була практично паралізована. В країні йде гаряча фаза війни на Сході, на фоні якої ніхто у центральній владі просто не помічає пожеж торфовищ у Приірпінні. На перший етап ліквідації пожежі потрібно було чи 50 чи 60 тисяч. Точно не пам’ятаю. Володимир Карплюк без вагання дав на це свої гроші.

Зжираючи по кількадесят літрів соляри на годину пожежні помпи почали заливати заплаву тисячами тон води з річки. Поступово дим на Ірпенем розсіявся… І після того така ситуація в Ірпені жодного разу не повторювалася. Відповідно до статистики ДСНС, за минулий рік було зафіксовано 22 незначні пожежі на заплаві, які були одразу локалізовані. Це на противагу 144 пожеж у 2014 році до Карплюка. В цьому році, який ще не добіг кінця пожежники гасили лише 4 невеликі місця загорання. Як нам вдалося вирішити хронічну проблему Приірпіння із горінням заплави якось розкажу в окремому матеріалі. Тут лише додам, що на зекономлені кошти - раніше місто постійно витрачалося на соляру для помп пожежникам – ми нещодавно купили і передали їм Reno Duster. Для більш комфортного і якісного патрулювання заплави.

Можна багато писати про успіхи, підводити підсумки цих чотирьох років, перераховувати кількість нових парків, шкільних класів, стадіонів, амбулаторій, кілометрів нових доріг, тротуарів, інженерних комунікацій, подій, фестивалів, змагань тощо. Можна цілу статтю написати про те, що чистота і благоустрій міста став фактично ідеологією Ірпеня. Що люди змінилися, на фоні сусідніх селищ і містечок в Ірпені восени уже немає такого смогу від спаленого листя. Це все велика і послідовна робота всієї команди, яку зібрав навколо себе і надихнув він – Володимир Карплюк. І почалося все це рівно 4 роки тому. 

Щоб побачити зміни, які сталися в Ірпені за цей час, достатньо пройти або проїхати містом. Побачити шок і захват гостей міста, які не вірять, що це все можливо в Україні. Не тільки наших, а й з-за кордону. Коли довго живеш в Ірпені звикаєш і думаєш, що так усюди. Але коли їдеш по Україні і заїжджаєш у подібні містечка, навіть Київської області, ти бачиш різницю. 

Про ірпінський «націоналізм»

Раніше, коли десь за межами Київщини ірпінчан питали звідкіля вони, ті переважно казали, що з Києва. Сьогодні практично кожен із гордістю скаже: я з Ірпеня! І кожен в країні знає це місто. І, як правило, відповість: «Чув, що у вас все робудовується, все дуже там гарно». Ірпінчани почали пишатися своїм містом. Сьогодні ми дивимося з висоти і на киян, бо в Ірпені краще, чистіше, комфортніше.  

Андрійович, а чи є у Вас план?, фото-2

Мене лякало лише одне. Що Володимир Карплюк зупиниться. Що не піде далі у свої 36. Що обере спокійне життя у своє задоволення на противагу усім нападкам і бруду. Адже він має для цього усі можливості.

Його рішення піти з посади мера заради того, щоб рухатися далі в парламент я сприйняв з великою радістю і твердою вірою, що все буде добре. Бо я дуже хочу, щоб як сьогодні ірпінчани з гордістю заявляють, що вони з найкращого міста – Ірпеня. Щоб так само з гордістю українці говорили, що вони з України.

Кожне місто і селище країни може розвиватися як Ірпінь. Все може бути Ірпінь! І все буде Ірпінь!

 І ця історія почалася всього 4 роки тому...

Максим Плешко, депутат Ірпінської міської ради 

Читайте також: Володимир Карплюк .про себе, життя та політику

Ірпінь Карплюк Плешко
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
12 дуже добре
(3 оцінки)
Високі оцінки користувачів за Корисність
1 людина рекомендує
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі