"І все на світі треба пережити, і кожен фініш - це, по суті, старт". Ліна Костенко святкує своє 90-річчя

Сьогодні легендарній українській письменниці та поетесі Ліні Костенко виповнилось 90 років.

Ліну Костеко вважають однією з найповажніших з українських митців,  називають "совістю нації". Шістдесятник. Одна з небагатьох культурних діячів країни, яка відмовилась отримувати звання Герой України.

Про нею хтось десь колись чув однозначно. Її твори вивчають в школі. Нею захоплюються, її поважають, її цитують. 

Редакція "04597" вирішили зібрати декілька висловлювань та віршів Костенко.

Крила

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

Про життя

Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.

І все на світі треба пережити

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Страшні слова

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Взаємна краса

Люди, будьте взаємно ввічливі! —

і якби на те моя воля,

написала б я скрізь курсивами:

— Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими!

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.

Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку 21 століття.

Мабуть, ще людство дуже молоде.
Бо скільки б ми не загинали пальці, –
XX вік! – а й досі де-не-де
трапляються іще неандертальці.

Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
але душа ще з дерева не злізла.

Підписуйтесь на нас у Фейсбук, Телеграм та YouTube, щоб не пропустити цікавих та актуальних новин Ірпеня та регіону!

Читайте також: Хто з відомих письменників працював в Ірпінському Будинку творчості?