Витри слізки, ми ще проживемо до 100 років: писав В. Правик дружині і доньці

Сьогодні 35 річниця чи не найбільшої і найжахливішої катастрофи 20 століття - аварії на Чорнобильській АЕС. Десятки тисяч постраждали: хтось залишився без домівки, хтось втратив здоров'я, а хтось віддав своє життя, ліквідуючи наслідки аварії. 

Серед ліквідаторів, які першими гасили палаючий реактор, був і ірпінчанин Володимир Правик. Володимир був начальником караулу ВПЧ-2 по охороні Чорнобильської АЕС. Саме він побачив побачив полум'я на станції і викликав пожежних. А до прибуття підрозділів - сам боровся з вогнем. Володимир Правик помер через два тижні після аварії, 11 травня. Йому було 23 роки.

Володимир Правик

Дружині і дочці Володимир Правик встиг відправити з лікарні єдиний лист...

Привіт, мої дорогі, хороші Надюша, Наталочка! З великим привітом до вас ваш курортник і ледар. А все тому, що ухиляюся від виховання нашої крихти Наташки. Прошу пробачити за почерк. Це, до речі, Надія винна, бо писала за мене конспекти і зовсім розучила мене тримати ручку. Живу я добре. Поселили нас в клініці для нагляду, як ви знаєте. Тут всі, хто був там. Так, що мені весело, адже мій караул весь при мені. Ходимо, гуляємо, милуємося вечірньою Москвою. Одне погано, що милуватися доведеться через вікно. І це буде тривати, очевидно, місяця півтора-два.

На жаль, такі тут закони: поки все не обстежать, не випишуть. Надія, живи у батьків, в Городищі, я приїду прямо туди. Та ще хай моя дорога теща підшукає для мене роботу, щоб я міг перевестися.

Надюша, ти читаєш мого листа і плачеш. Не потрібно, витри слізки, все обійшлося добре, ми ще проживемо до ста років. І донечка наша ненаглядна тебе переросте разів у три.

Я за вами дуже скучив. Закрию очі - і бачу Надію з Наталією Володимирівною. А ви мене і не впізнаєте, коли приїду. Почав відпускати бороду і вуса. На даний момент зі мною мама, примчала відразу. Вона вам подзвонить і скаже, як я себе почуваю. А відчуваю себе я добре.

На цьому закінчую. Не хвилюйтеся. Чекайте з перемогою. Надія, бережи дочку Наталію. Міцно обіймаю, цілую. Твій навіки Володя.

Травень 1986 року. Москва, клінічна лікарням № 6

Ось так зворушливо і з надією, що все буде добре, писав Володимир Правик. На жаль, не збулося...

Сьогодні в Ірпені вшанували пам'ять ліквідаторів аварії на ЧАЕС, адже саме їх героїчна робота відвернула набагато більшу катастрофу. Якби  вчасно не відвели воду з під реактора, який вибухнув, неминуче мав статися ще більший вибух. Він би накрив велику територію України. А заражена вода по Дніпру зробила непридатним для життя все аж до Чорного моря. 

Низький уклін та вічна пам'ять усім ліквідаторам Чорнобильської аварії.

Підписуйтесь на нас у Фейсбук, Інстаграм та Телеграм, щоб не пропустити цікавих та актуальних новин Ірпеня та регіону!