Прийшлося зварити мерзлий горох... Спогади земляка-атовця про зиму 2015

Мабуть не варто нагадувати наскільки була складною ситуація на Донбасі у 2015-му. Сьогодні теж важко, але тоді найважче і найскладніше було військовим. Країна була зовсім не готовою до війни, як могли допомагали волонтери. Про тодішні умови військових написав у Фейсбуці наш атовець з Приірпіння Володимир Повстанець.

Читайте також:У Ворзелі пройде реконструкція бою за визволення

Вголос кожен з нас може говорити все, що завгодно, але те що в середині ми ніколи не вимовимо. Йшов грудень 2015. Все б нічого. Так сказати в країні (в когось) були складні часи.

Наша точка була під Золотим. Під нашим Золотим. Тоді ще не повністю деокупованим і Катеринівка була нормальним сіряком, більше сепарська, ніж наша. На вулиці -28. Із носимого БК по 2200 на кожного. Приблизно по 10 огірків на РПГ на кожного. Взагалі то РПГ -7В наше все, краще нього тільки Д30. Іще гранати. Ну ще без носимого БК десь по пару ящиків набоїв на кожного.

До найближчої дороги десь з 3-4 км. Ближче не могло нічого під'їхати. Один раз заїхав наш 131, і з пару раз таблетоси... Короче: місця в нашій 10-містній палатці, крім БК і буржуйки, не було зовсім. Бо в ній жило 10-12 осіб. Ну ще в ній звісно були всі наші дудки, враховуючи Покемон, Свети, шайтан труби, власну броню і всякий мотлох. Берци - які не висихали ніколи, одяг, скатки (тобто вата) і безпосередньо люди, які потім або стали фантомами, або яких просто вже не існує.

Так от, продуктам в середині не було місця. (Вони лежали в тамборі.) На ранок замерзло все: мішок картоплі, морква, й..ний мішок макарон порвався на переході (бо був паперовий). І... запаряний горох теж замерз к чортям. Але виходу не було прийшлося зварити МЕРЗЛИЙ горох... Також ще було печиво з армійських сухпаїв. Їсти його було не можливо. Воно було придумано якимись фашиками, які виграли тендер в МО. Ми прозвали його епоксідкою. Їсти його можна було лише після довго розпарювання в кип'ятку. І ще був ящик згущеного молока.

Ми їли МЕРЗЛИЙ варений горох з епоксідкою і запивали згущеним молоком. Сміялися, дивлячись на один одного. І дивувалися, як ми пережили ніч. Просили Бога, щоб вже врешті-решт забрав наші душі.

Ми були найщасливішими Людьми в світі. Ми були тими хохлами, які були горді від того, що вони Українці. Слухали виключно Муцураєва. Над нами майорів жовто-блакитний стяг.

(Ред. Збережено стиль автора.)

Читайте також: Українська армія - у рейтингу найсильніших військ світу

Ірпінь атовець спогади військові
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати
Коментарі