Розваги в Ірпені під час війни: варто чи ні?

Нещодавно в одній з Іріпінських груп у Facebook розгорілась активна дискусія на досить суперечливу тему – розваги під час війни.

Усе почалося із допису місцевої мешканки, яка запитувала про те, чи працюють в Ірпені нічні клуби, адже вона хоче відпочити у свій день народження.

Під дописом зібралося чимало коментарів, які розділилися на два табори. Здебільшого, люди засуджують авторку і радять їй зайнятися чимось корисним задля перемоги, наприклад, піти плести маскувальні сітки на фронт, адже в цих «клубах» дуже не вистачає рук. Однак знайшлися й ті, хто став на захист авторки допису, адже, за їх словами, життя триває і розваги потрібні, навіть попри війну. Ба більше, це дає людям змогу трохи «перезавантажитись».

Начальниця відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міськради Євгенія Антонюк прокоментувал виданню Partisan етичність розваг у нічному клубі під час війни, а також порадила як провести дозвілля із користю:

«Звісно людям потрібно розвантаження, жити в стресі на території, де не ведуться активні бойові дії, без психологічного розвантаження неможливо. Але розваги не потрібно влаштовувати, дозвілля в такий час має бути корисним: працюють різноманітні студії танців, вокалу, спортивні клуби, тренінги, майстер-класи, кафе, бібліотека, волонтеські центри, простори виключно для жінок, як то «Вільна», «Безпечний простір для жінок» та інші. Там все, що до душі можна знайти для розвантаження. Якщо мова в дописі про нічні клуби, то я категорично проти такого відпочинку.

За словами Антонюк, наразі заборони чи обмежень на роботу нічних клубів немає (окрім часу роботи через комендантську годину). Але їй не відомо про роботу таких закладів в Ірпені, адже "Заїр" вже давно спочиває з миром, а скарг до міськради на гучну музику не надходило.

«Думаю, що якщо будуть скарги, то міська рада вирішуватиме такі питання в межах законодавства та зважаючи на питання моралі» – підсумувала Євгенія Антонюк.

Що кажуть військові?

Вичерпну відповідь про доцільність розваг у нічному клубі виданню Partisan надав військовослужбовець з Ірпеня з позивним «Монах» Ростислав Чернобровий. Він зазначив, що українські захисники тримають фронт, аби тут, у тилу, продовжувалося життя. Аби війна не дісталась до мирних міст. Однак і в тилу варто пам’ятати, що за все це українська армія платить життями воїнів – синів та дочок, батьків та матерів, коханих та друзів.

«Суто моя думка з приводу цього, у мене двояке відчуття: з одного боку, ми стоїмо на захисті, щоб наші рідні люди не відчували це і захищаємо незалежність та цілісність Українського народу, а з іншого – якого … коли хлопці ризикують життям та віддають найдорожче це – життя, то за декілька кілометрів люди деяких верств населення веселяться і для багатьох з них, на жаль, війна десь далеко!!!

Велика дяка волонтерам та не байдужим за допомогу, їх, на наше щастя, теж не мало, завдяки їм ми і вистоїмо!!!» 

Що думаєте? Діліться своїми думками в коментарях...