5 книг, які допоможуть вивчити українську мову

Українською, по-українськи або по-українському? Протягом дня чи на протязі? Як правильно? Якщо хочете говорити рідною мовою красиво, але не маєте бажання проводити час за правописом, читайте цікаві книги, які покращать ваші знання з української!

Редакція " 04597 " пропонує вашій найкращі книги для вивчення української мови, які допоможуть вам вдосконалити свої знання. Це – не стандартні підручники з укрмови, а цікаві словники та посібники, що стануть вам у пригоді.

"Слова, що нас збагачують", Тарас Береза

У словнику зібрані призабуті та вилучені численними актами і наказами слова, які донедавна вважалися "націоналістичним", а ще раніше – навіть "петлюрівським" чи "бандерівським" набутком української мови.

Від"баляндрасів"(пусті, веселі розповіді) до"шалапута"(легковажна людина) і"шапкувати"(знімати шапку, вітаючи когось) та від"моріжку"(густа трава) до"бевзя"(холопа) та"шаленця"(безумця) – складається черговий лексикографічний проект видавництва. І це цілком "продуктивна" тактика, бо поки суспільство визначається з тим, якого воно роду-племені, і чи потрібна йому реформа правопису, автор словника упорядковує все ж існуючу, але вилучену з широкого обігу мовну спадщину.

Словник сучасного українського сленгу

У цьому словнику під терміном "сленг" мається на увазі не-літературна лексика, що вказує на "неформальний" статус співрозмовника, і пропонуються її різновиди з "кримінального", "наркоматського", "молодіжного" та "військового" неформату. Навіть матірна лайка класифікується у словнику не як заборонений плід "вуличної" культури, а як невід’ємна категорія літературного тексту.

Без таких словників говорити про сьогоднішню культуру немає сенсу, адже вони нормалізують соціальну систему заборон і сприяють порозумінню між "неформальнии" верствами населення.

"Соняшник. Поезії 1960-1970 років", Іван Драч

...У своїх поетичних симфоніях і поемах, де зазвичай оспівувалась роль прогресивного людства, громадянський обов'язок і високі естетико-гуманістичні принципи виховання, Іван Драч завжди виглядав таким собі незламним Прометеєм.

Формально "бунтарська" поетика його дебютного "Соняшника" (1962), "Протуберанців серця" (1965) і "Балад буднів" (1967) лише наслідувала заборонених в ту пору символістів з футуристами. Іноді її вистачало лише на одіозні назви на зразок "Балади ДНК – дезоксирибонуклеїнової кислоти" чи "Жартівливої балади про теорію відносності".

"Ліна. Триста поезій", Ліна Костенко

Без сумніву, найвідоміша з патріотичних поеток сучасності Ліна Костенко якнайкраще надається до цитації. Утім, чи цитують її сьогодні? "Де ж мого слова хоч би хоч луна?" – питається, авторка "300 поезій", і згадується при цьому самий лише Тарас Шевченко: "Нас тут триста, як скло, товариства лягло".

Хай там як, але до збірки "полеглих" у ній віршів – "найповнішого вибраного поетеси за часів Незалежності" улюбленої української авторки кінця другого, початку третього тисячоліття – увійшли найвідоміші її твори з різних періодів творчості – від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем. "Поет не буде ширмою для вбивць…", "Берестечко", "Маруся Чурай" – тодішня Ліна Костенко сприймалася за розум, честь і совість нашої епохи.

"Майстер", Колм Тойбін

Мовна ситуація у цьому романі про письменника, який перенісся з Америки до Європи у пошуках слави і грошей, нагадує українську часів Валуєвського циркуляру та Емського указу. Тож не дивно, що криза середнього віку руйнує всі плани, змушує ненавидіти театр, для якого пише герой, і чекати натхнення, шукаючи його в оточуючому житті. 

У романі, крім сюжетних ходів та фабульної інтриги, не бракує роздумів героя про природу творчості та причини занепаду, і насамперед – мови. "Вона навіть почала вивчати кельтську мову і вважає, що в ній існує безліч красивих слів і виразів, – кажуть про одну з героїнь роману. – А ще вона каже, що ця мова є набагато старішою, ніж навіть грецька й турецька.- Мені здається, що мова називається гельською, – сказав Вільям. – Ні, кельтською, – відповіла леді Волслі. – Леді Ґреґорі запевнила мене в тому, що то є кельтська, і я шкодую, що не знала про неї, коли була в Ірландії".

Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо Максимум