• Головна
  • Ірпінь в поезії українських класиків
14:42, 27 березня 2019 р.
Надійне джерело

Ірпінь в поезії українських класиків

 Ірпінь в поезії українських класиків

В Ірпені бувало багато видатних українських поетів та письменників, які свої враження про місто висловили у поетичних творах. Пропонуємо вам добірку віршів українських класиків про Ірпінь.

Весна

О весна, я не знаю такої пори,

Щоб так серце мені хвилювала!

За рікою Ірпінь одгули трактори,

Там, де хмар багряніють овали…

І здається: спинилась закохана мить,

Небо зорями в душу загляне…

У розкрите вікно сад вечірній шумить,

Сходить місяць, як серце багряне.

Володимир Сосюра

* * *

Букет черемхи на столі,

Неначе марево в імлі –

Такий барвисто-кучерявий,

Такий білясто-зеленавий,

Так пахне соками землі!

Букет нагадує мені

Черемху юну в Ірпені,

Що край дороги виростала

І завжди радо зустрічала

У нас цвітіння навесні.

   Олесь Лупій

* * *

У яблуневому цвіту

Зоря вечірня грала,

Мережку ясно-золоту

На землю закидала…

І огортала ніжна тінь

Поволі, а не зразу

Славетне селище Ірпінь -

Письменницьку оазу.

  Максим Рильський

Ірпінський сон

У голий ліс,

що грівся на осонні,

втікала я весною від безсоння.

Шукала в лісі пролісків зірчастих,

Збувала тугу – гостю свою часту.

На вітах колихалися пташки,

З кущів звисали пишні сережки,

Під ноги слалось зілля молоде,

Лиш квітів – квітів не було ніде.

Знесилена прийшла на свій поріг,

І тут мене солодкий сон знеміг.

Наснились сині проліски мені,

І я, щаслива, плакала вві сні.

Інна Христенко

Ірпінський ліс

З чуваським другом входим в ліс.

Цвіте ліщина. Доторкнись –

І полетить пилок у вись

Хмаринкою…

Вітрець приніс

Легенькі пахощі - десь квітне

Маленька квітка непомітно:

Фіалка, певно. Як привіт

Нам шле вона веселий  цвіт.

Тендітний пролісок в гаю

Геть пронизав листки дубові.

Блакить ясну передаю

Тобі я з почуттям любові…

Олекса Ющенко

* * *

Бузки. І дощ. І солов’ї хмільні  співали в димних гронах фіолету.  Подібного, либонь, кордебалету у танці, що минає в напівсні.

Цвіли бузки? То солов’ї цвіли сузір’ям грон, пахучим синім димом, цвіли у точну і в неточну риму, бенкетували тільки як могли.

Скипали краплі, як окріп скипа. Скипали звуки, як скипають краплі. І цвіт скипав – о, магія поквапна, поезії знервована стопа!

Крізь той панічний солов’їний цвіт, крізь ті музичні солов’їні грона –  прийшла до мене мрія ілюзорна, мій вимріяний ілюзорний світ.

Коли її вуста поцілував, коли її поцілував у брови –  мов солов’їним впився безголов’ям і щастя солов’їного зазнав!..

Євген Гуцало

Над Ірпенем, над лісом висне тиша

Над Ірпенем, над лісом висне тиша,

І ніби чути, як росте трава.

Весна іде і тепловієм дише,

Вступає владно у свої права.

Над Ірпенем у небі голубому

Таке привітне знову чуть «курли» -

Спішать щасливі журавлі додому,

Про рідний край розмову повели.

А їх вітають повноводі плеса,

А їх стрічають гомоном бори,

Давно відомі їм старі адреси –

Торішні верби і сільські двори.

Як і колись, їх вабить і бентежить

Ця заозерна дивна сторона.

А квітень акварелями мережить

Весь білий світ  - іде, іде весна!

Весна іде і тепловієм дише,

Вступає владно у свої права.

Над Ірпенем, над лісом висне тиша,

І навіть чути, як росте трава.

Григорій Донець

Цвіте бузок в зеленім Ірпені

Цвіте бузок в зеленім Ірпені

Під музику ранкову електрички.

Промінням першим доторкнувшись річки,

Бузково сяє небо вдалині.

Ще жаби сплять в укоханім багні,

Шануючи свої  болотні звички,

І свідчать солов’їні переклички,

Що прахом – наймодерніші пісні.

Нагадує весна про себе знов

І промовляє в кожному суцвітті,

Що ти з весни, з любові в світ прийшов.

Цвіте бузок у крапельках роси,

Немов питає, як живеш на світі,

Чи гідний щастя жить серед краси.

Петро Осадчук

Використані фото Олега Гриба та Zefr studio

 Вірші підібрані Ірпінською центральною бібліотекою 

#Ірпінь #вірші #українські класики
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити

Коментарі

Оголошення
live comments feed...